9 жовтня парафія св.ап.Іоана Богослова відзначила храмовий празник. У Божественній Літургії, яку очолив благочинний міста Чернівці,свящ. Олег Полянко співслужили свящ. Георгій Басараба,настоятель храму свящ.Михаїл Голобородько,свящ.Богдан Сливка – настоятеля парафії св. пророка Іллі м. Заліщики Тернопільсько-Бучацької єпархії,протодиякона Євгена Харика та диякона Миколая Слубського.

Після Літургії священики освятили воду та окропили вірних.

Святий апостол і євангелист Іоанн Богослов був сином Зеведея і Саломії – дочки святого Йосифа Обручника. Одночасно зі своїм братом Яковом він був покликаний Господом нашим Ісусом Христом в число Своїх учеників на Генісаретському озері. Залишивши свого батька, обоє братів послідували за Господом.

Апостол Іоанн був улюбленим учеником Ісуса Христа. Спаситель любив його за жертовну любов та дівственну чистоту. Після свого покликання апостол нерозлучався з Господом і був одним з трьох учеників, яких він особисто наблизив до Себе. Святий Іоанн був присутнім при воскрешенні Господом дочки Іаїра і був свідком Преображення Господа на Фаворі. Під час Тайної Вечері він возлежав поряд з Господом і за знаком апостола Петра, прихилившись до грудей Спасителя, запитав хто видасть Його. Апостол Іоанн слідував за Господом, коли Його, зв’язаного, вели з Гефсиманського саду на суд беззаконних первосвящеників Анни та Каяфи, він же знаходився у дворі архієрейському при допитах свого Божественного Вчителя і невідступно слідував за Ним по Хресному шляху, сумуючи всім серцем. Біля підніжжя Хреста він плакав разом з Божою Матір’ю і почув звернені до неї з висоти Хреста слова Розіп’ятого Господа: « Жоно, це син Твій» і до нього: « Це Мати твоя»( Ін. 19,26, 27). З того часу апостол Іоанн, як люблячий син, піклувався про Пресвяту Діву Марію і служив Їй до Її Успіння, нікуди не відлучаючись з Єрусалиму.

Після Успіння Богородиці апостол Іоанн, за жеребом, вирушив до Ефесу та інших міст для проповіді Євангелія, взявши з собою свого ученика Прохора. Вони вирушили в подорож на кораблі, котрий потонув під час сильної бурі. Всі подорожуючі були викинуті на сушу тільки апостол залишився в морській глибині. Прохор гірко ридав, втративши свого духовного отця і наставника, і пішо до Ефесу сам. На чотирнадцятий день шляху він стояв на березі моря і побачив, що хвиля викинула на берег людину. Підійшовши до неї він пізнав апостола Іоанна Богослова. Учитель та ученик вирушили до Ефесу де апостол проповідував язичникам про Христа.

Його проповідь супроводжувалась багаточисельними і великими чудесами, так що число вірних збільшувалось щодня. В цей час почалося гоніння на християн імператора Нерона ( 56-68). Апостола Іоанна відвели на суд в Рим. За сповідання віри в Господа Ісуса Христа апостоло Іоанна було засуджено на смерть, але Господь зберіг Свого обранця. Апостол випив запропоновану йому чашу зі смертельним ядом і залишився живим, потім вийшов неушкодженим з котла з киплячою оливою. Після цього Апостола Іоанна було заслано на острів Патмос, де він прожив багато років. Під час заслання святий здійснив багато чудес. Він вигнав багаточисельних бісів з ідольських капищ і зцілив велику кількість людей. Волхви чинили великий спротив проповіді святого Апостола. Особливо страшив всіх людей гордовитий волхв Кінопс, який похвалявся тим, що знищить апостола Іоанна. Але святий силою діючої в ньому благодаті, знищив всі хитрощі бісівські і безумний волхв сам загинув.

Апостол Іоанн пішов разо з своїм учеником на пустельну гору, де наклав на себе трьохденний піст. Під час молитви апостола гора захиталась, загримів грім. Прохор зі страху впав на землю. Апостол Іоанн підняв його і наказав записаи все те, що він буде говорити. Так приблизно 67 року була написана Книга Откровення( Апокаліпсис), в якій розкриті таїни долі Церкви і кінця світу.

Після тривалого заслання Апостол отримав свободу і повернувся до Ефесу. Тут він приблизно в 95 р. написав Євангеліє. Він називається Святою Церквою Апостолом любові, поскільки постійно закликав у своєму житті любити Бога і ближніх.

Святий Іоанн упокоївся маючи більше ніж сто років. Після себе він залишив таку спадщину: Євангеліє, три Соборних послання, та Апокаліпсис.

Коли настав час відходу святого Іоанна до Бога, він відійшов за межі Ефесу з сімома своїми учениками і звелів приготувати для себе христовидну могилу, куди ліг і сказав, щоб учні засипалийого. Вони закрили його лице платом і з плачем засипали могилу. Дізнавшись про це інші ученики святого прийшли і розкопали могилу, але нічого в ній не знайшли. Свята Церква називає апостола Іоанна Богословом за висоту богословької думки його Євангелія та як великого тайнознавця.