За православним календарем 21 травня – День апостола і євангеліста Іоана Богослова.   Саме у цей день храм св.ап.Іоана Богослова  відзначає престольне свято свого храму.

З нагоди престольного свята  було звершено уставні богослужіння. Було звершенно Божественну літургію. Богослужіння очолив чернівецький благочинний прот.Олег Полянко,йому співслужили прот.Гергій Басараба,настоятель храму св.ап.Іоана Богослова ієрей Михаїл голобородько та протодиякон Євген Харик.

По завершенні богослужіння присутніх у храмі вірян було помазано єлеєм і на згадку про святкове богослужіння було зроблено пам’ятну світлину.

Іоан Богослов був сином галилейського рибалки Заведея та Саломії, однієї з мироносиць. Рік його народження невідомий. За переказами, коли ще юнаком Іоан разом із батьком та старшим братом Яковом рибалив на Генісаретському озері, він був покликаний Ісусом Христом до числа своїх учнів. Залишивши батька, Іоан разом з братом пішов за Христом. Після свого покликання апостол не розлучався з Ісусом і був одним з трьох учнів, наближених до Нього. Разом з Петром і своїм братом Іоан Богослов був присутній при воскресінні Христом дочки Іаіра, а також при Преображенні Христа і молінні про чашу.

З усіх апостолів лише про одного Іоана Богослова говориться, що він стояв на Голгофі біля хреста, де помираючи Христос заповідав йому синовні обов’язки по відношенню Діви Марії.

Згодом Іоан Богослов разом з Яковом Молодшим і Петром став одним із «стовпів» Єрусалимської першообщини. За загальноцерковними переказами Іоан Богослов прожив дуже довге життя (більше 100 років, а за деякими версіями – біля 120). Збереглись і локальні перекази, за якими Іоан був страчений разом зі своїм братом. В переказах розповідається також, що під час царювання імператора Доміціана Іоан був схоплений і засланий на острів Патмос, де, згідно з Апокаліпсисом мав видіння про долю світу.

Згідно римської легенди засланню передували катування і намагання вбити Іоана Богослова біля Латинських воріт Риму, однак ні отрута, ні кипляча олія не зашкодили святому, а тому західне мистецтво часто зображувало Іоана Богослова з чашею в руках, а також в чані з олією, під яким розпалене вогнище. Взагалі, Іоан Богослов єдиний з апостолів помер природною смертю, проживши більше 100 років, і тому був єдиним свідком земного шляху Ісуса Христа.

Коли настав час відходу апостола Іоана до Бога, він вийшов за межі Ефесу з сімома своїми учнями і наказав приготувати для себе в землі хрестоподібну могилу, в яку ліг, сказавши учням, щоб вони засипали його землею. Учні з плачем цілували свого улюбленого наставника, але, не наважувались не послухатися, виконали його наказ. Вони закрили обличчя святого платком і закопали могилу. Дізнавшись про це, решта учнів апостола прийшли до місця його поховання та розкопали могилу, але нічого в ній не знайшли. 

Для християнської церкви Іоан Богослов – прототип аскета, «духоносного старця». З ім’ям євангеліста Іоана в теології, літературі і іконографії пов’язані таємничі, містичні мотиви. Церковна традиція підкреслює особливу аскетичну «освіченість» і посвяченість Іоана, які роблять його більше за інших апостолів особисто близьким до Христа і готовим до сприйняття глибоких таємниць християнської віри. Порівнюючи Євангелія від Марка, Матфея та Луки неважко помітити ряд аналогій в зображенні подій, самого Ісуса та і в самій манері розповіді. Ці три Євангелія докорінно відрізняються від Євангелія від Іоана, особливо різниться розповідь про Ісуса та його життєву місію. Автор четвертого Євангелія прагне довести божественне походження Ісуса. В трактуванні Іоана цей образ майже нематеріальний, прикритий таємничою завісою містики. 

Для західноєвропейського мистецтва Іоан Богослов – безбородий, ніжний, чуттєвий юнак. Візантійсько-руська ікона зображує його таким лише під час Тайної вечері; взагалі ж, це занурений в містичне споглядання високочолий старець з бородою. Символ Іоана Богослова як євангеліста – орел, оскільки він високо злітає думкою, немов орел.