В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
Сьогодні, дорогі браття і сестри, в цей Воскресний день, Свята Православна Церква пропонує нашій увазі Євангельське читання з якого ми чуємо як Господь розповів Своїм слухачам притчу про сіяча. Слід зазначити, що Спаситель часто повчав народ притчами-короткими морально-повчальними розповіддями. В притчах Господь на життєвих прикладах, через алегорії і порівняння звіщав для людей слова істини.
Вийшов сіяч сіяти зерно і коли сіяв, то одне впало при дорозі, і було потоптане, і птахи небесні подзьобали його. Інше впало на кам’янистий грунт, де було мало землі, воно зійшло, але скоро всохло , бо не мало вологи і коріння. Ще інше зерно впало між терня, але терня виросло і заглушило його. Також, було таке зерно яке впало на добру землю, і коли зійшло дало плід стократ. Закінчивши притчу Господь сказав: « …хто має вуха слухати, нехай слухає!» (Лк. 8,8). Не зрозумівши що означає ця притча ученики попросили свого Божественного Учителя роз’яснити її. Ми бачимо з вами, Ісус Христос на прохання учеників сам дає пояснення цьому повчанню. Зерно – це слово Боже. Земля – це серце людське. Під землею при дорозі слід розуміти людей неуважних, слово Боже не має доступу до їхніх сердець. Ворог роду людського з легкістю викрадає і відносить його від них, щоб ці люди не увірували і не спаслись. Під кам’янистим грунтом слід розуміти людей непостійних і малодушних. Вони охоче слухають слово Боже, та воно не укріплюється в душах їхніх і такі люди при першій спокусі або скрботі чи гонінні на Слово Боже відпадають від віри. Бувають і такі люди, у яких житейські турботи, багатство та різні пороки заглушують у їхніх душах Слово Боже, вони символізують собою терня. Добрий, благодатний, плодючий грунт означає людей з добрим серцем. Вони з уважністю слухають Слово Боже, зі старанністю бережуть його у своїй душі, і з терпінням прагнуть виконати все, чого воно вчить.
І тоді їхнє благочестиве, чеснотне життя приносить плоди, якими є добрі діла, любов до Бога і ближніх, милосердя, віра, лагідність, стриманість. Такі люди стають справжніми християнами і мають право називатися не тільки рабами Божими, але й синами, та дочками Господніми по благодаті. Нагорода їхня вінці нетлінні, їхня участь із святими у Царстві Божому на Небесах, бо маючи щирі серця, стають родючим грунтом і дають плід стократ. Сіячем є Сам Господь Ісус Христос. Він, як навчає святитель Феофілакт архиєпископ Болгарський: « Вийшов з недр Отця і з Своєї сокровенності і зробився видимим. Вийшов Той, Хто завжди сіє. Бо Син Божий не перестає завжди сіяти в наших душах. Господь сіє через проповідників, які звіщають істину не свою а натхненні Духом Правди сіють зерна спасительного вчення Христового. Апостоли послані спасителем на проповідь ішли по всьму світові звіщаючи Євангеліє Царства всьому творінню. Вони звіщали не своє вчення, а звіщали всім вчення Божественне, сповіщене їм Самим Господом, Який наставив їх на всяку істину, зробив їх тайнознавцями. Справу проповіді апостолів Христових продовжили святі мученики і сповідники, які не тільки соловами, але й своїми благочестивими ділами прославили Христа розп’ятого і Воскреслого. Їхнє знамено підхопили святителі Христові, святі отці і вчителі Церкви, преподобні і праведні, кожен на своїй ниві сіючи зерна Благодатного слова Божого.
Давайте з вами задумаємось улюблені у Христі браття і сестри, чи ми уподібнюємось у своєму житті Христу, чи беремо хрест свій і слідуємо за Ним, як це робили святі угодники Божі чи достойні називатися християнами і нести гідно знамено перемоги Христа над смертю і дияволом. Коли ми придивимось, то побачимо, що життя наше є далеким від святості, що душі наші заглушені терням гріха і зерна нашої віри в Христа крадуть птахи пристрастей. Тому, поки не пізно і є ще час, ми повинні усвідомити і побачити наш гріховний стан і намагатися приготувати наші серця і душі для зустрічі з нашим Творцем, щоб вони зробилися тим добрим грунтом у якому проростають зерна істини Божої і дають плід справ благочестя стократ. Нехай же нам в цьому допоможе Сам Господь Ісус Христос, Йому ж слава, честь і поклоніння на віки віків. Амінь.
