Цього дня вірянb приступили до святих таїнств Сповіді й Причастя.Завершилося богослужіння опмазуванням вірян освяченим єлеєм.
Введення в храм Пресвятої Богородиці відбулось, за збереженими Переданням розповідями, таким чином. Батьки Діви Марії, Праведні Іоаким і Анна, молячись за звільнення від безпліддя, дали обітницю, якщо народиться дитина, присвятити її на служіння Богу.
Коли Пресвятій Діві виповнилось три роки, святі батьки вирішили виконати свою обітницю. Зібравши родичів і знайомих, одягнувши Пречисту Марію в найкращий одяг, зі співом священних пісень, з запаленими свічами в руках привели Її в Єрусалимський храм. Там зустрів Богоотроковицю первосвященик зі множеством священиків. До храму вели сходи з п’ятнадцятим високих сходинок. Як тільки младенця Марію поставили на першу сходинку, то Вона укріпляєма силою Божою подолала і інші сходини. Потім первосвященик за натхненням з Неба увів Пресвяту Діву в Святеє святих, куди зі всіх людей тільки раз в році входив первосвященик з очищувальною кров’ю. Всі присутні в храмі дивувались цій незвичайній події.
Праведні Іоаким і Анна, доручивши дитину волі Отця Небесного, повернулись додому. Преблагословенна Діва Марія залишалась в приміщенні для дівствениць, яке знаходилось при храмі. Навколо храму, за свідченням Священного Писання ( вих.38;1Цар. 1, 28; Лк. 2,37) та історика Йосифа Флавія, було багато житлових приміщень, в яких перебували ті, що присвятили себе на служіння Богу.
Глибокою тайною паокрите жемне життя Пресвятої Богородиці від дитинства до вознесіння на небо. Сокровенним було і Її життя в Єрусалимському храмі. « Якби хто запитав мене, – говорив блаженний Ієроним, як проводила час юності Пресвята Діва, – я відповів би: це відомо Самому Богу і Архангелу Гавриїлу, невідступному хранителю Її».
Але в Церковному переданні збереглись свідчення, що під час перебування Пречистої Діви в Єрусалимському храмі вона виховувалась в товаристві благочестивих дів, старанно читала священне Писання, займалась рукоділлям, постійно молилась і зростала в постійній любові до Бога. На згадку про Введення Пресвятої Богородиці в Єрусалимський храм Свята Церква з древніх часів встановила торжеств енне святкування. Вказівки на звершення свята в перші віки християнства знаходяться в переданнях палестинських християн, де говорилось про те, що свята цариця Єлена побудувала храм на честь Введення в храм Пресвятої Богородиці.
В ІV столітті про це свято є згадка у святителя Григорія Ниського. В VІІІ столітті в день Введення проповіді виголошували святителі Герман і Тарасій, Костантинопольські патріархи.
Свято Введення в храм Пресвятої Богородиці – передвістя благовоління Божого до людського роду, проповідь спасіння, обітниця Христового пришестя.
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри!
Сьогодні ми святкуємо Введення у храм Пресвятої Діви Марії. Коли Діві Марії виповнилося три роки від народження, Її праведні батьки Іоаким і Анна вирішили виконати свою обітницю Богу – віддати на служіння Йому народжене ними дитя.
Вони скликали в Назареті, де жили, усіх своїх царствених родичів, бо праведний Іоаким походив із царського роду, а свята Анна була з архиєрейського роду, а також хор непорочних дів; приготували багато свічок, оточили Пресвяту Діву Марію царською величчю і вирушили до Єрусалима.
В Єрусалимі вони урочисто ввійшли у храм Божий і ввели туди Пресвяту Діву. Первосвященик Захарія взяв Її і ввів у Святеє Святих, тобто в найсвятішу частину храму, куди і сам мав право входити тільки один раз на рік для принесення жертви.
Первосвященик зробив це надзвичайне введення Пресвятої Діви, будучи натхненим Духом Святим. Діва Марія мала стати дорогоцінним сосудом чеснот, носієм вічної чистоти; Вона повинна була мати таку плоть, до якої не торкнеться ніяка гріховна скверна. Тоді ще ніхто не знав, що призначення Пресвятої Діви Марії – стати Богородицею і Приснодівою.
Для очищення людської природи від гріха і подолання в ній закону смерті Син Божий повинен був з’єднатися з нашою природою. Але Всесвятий Бог міг воплотитися тільки через Пресвяту Діву. Давні грецькі філософи відкидали можливість втілення Бога через те, що не припускали з’єднання Бога з гріховною плоттю, яка є носієм зла. Храм Божий став для Пресвятої Діви Марії місцем освячення, щоб зробитися Їй сосудом благодаті Божої, одушевленим храмом Святого Духа, в якому згодом Світ Божий з’єднається з людською природою.
З честю і славою не тільки людьми, але і ангелами була введена у храм Господній Пренепорочна Діва. І достойно! Прообразом цієї славної події було внесення у храм старозавітного ковчега з манною, якою годував Господь юдейський народ, коли він 40 років мандрував по Синайській пустелі. Якщо ковчег з манною був урочисто внесений в храм, то з якими почестями повинен був бути введений у храм Господній одушевлений Кивот, Який призначався бути носієм небесної манни – Христа Спасителя.
При внесенні старозавітного кивоту у храм Господній попереду нього йшов цар Давид, а при введенні у храм Божий Пресвятої Діви передував Їй не земний цар, а Небесний, Якому ми молимося кожного дня: “Царю Небесний, Утішителю, Душе істини”. Що цей Цар передував царській Діві, про це свята Церква в сьогоднішніх піснеспівах свідчить так: “У Святеє Святих свята і непорочна Святим Духом вводиться”.
Під час внесення ковчега звучали піснеспіви й музика, бо цар Давид звелів поставити співаків, щоб вони грали на органах, псалтирях та гуслях і співали радісні пісні.
Пресвяту Діву вводили в храм, у Святеє Святих, для служіння Господу також при співі, – але небесних голосів, про що нині згадує Церква, коли промовляє: “Діва, священна скарбниця Божої слави, сьогодні вводиться в дім Господній, благодать з Собою вводячи, що в Дусі Божественнім, Її ж оспівують ангели Божі: Вона є оселя небесна”.
Радіючи, Пресвята Діва ввійшла в дім Господній, як у царський палац. І хоч була Вона малою за віком, лише трьох років, але була довершеною з благодаті Божої, бо Бог обрав Її на служіння спасінню роду людського.
На зорі історії людства перша жона Єва сказала Богові ”ні”, коли не повірила Йому, а повірила змію – дияволу. Для спасіння роду людського від того, до чого призвело оте Євине “ні”, потрібна була інша жона – діва, яка б сказала Богові “так”. І дійсно, Пресвята Діва Марія сказала це слово під час благовіщення архангела Гавриїла. Вона тоді промовила: “Я – раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм” (Лк. 1, 38).
А для того, щоб сказати слово “так”, тобто повністю і вільно підкоритися волі Божій, треба було пройти шлях удосконалення в святості. У храмі Божому, і зокрема у Святому Святих, Пресвята Діва Марія готувалася до Своєї предвічної місії стати Матір’ю Бога.
Перебуваючи у Святому Святих, Діва Марія побажала вічно жити в ангельській чистоті і непорушнім дівоцтві. За свідченнями св. отців Григорія Нисського і блаж. Ієроніма, Вона була першою, що заручила Своє дівоцтво Богу, бо в Старому Завіті незвичним було дівам не вступати в шлюб, тому що шлюб більше шанувався, ніж дівоцтво. Пречиста Діва Марія першою в світі віддала перевагу дівоцтву перед шлюбом, уневістивши Себе Богові.
Пресвята Діва першою вступила у непрохідну глибину, вступила в таке спілкування з Богом, яке буде постійно зростати незатьмареним і неоскверненим упродовж усього Її життя. Тому й стане Вона достойною дати плоть і кров Єдинородному Сину Божому і буде чеснішою від херувимів та незрівнянно вищою за серафимів.В цьому і полягає сутність події, яку ми сьогодні святкуємо.
Свято нагадує нам про святість дівоцтва і його цінність в очах Божих. На жаль, сьогодні дівоцтво не шанується навіть у християнському середовищі. Не поважають його і ті, що вступають у шлюб, який є теж святим і встановленим Богом.
Через те, що батьки не вчать своїх дітей шанувати дівоцтво і цнотливість, сучасні шлюби стали неміцними, й іноді буває розлучень майже стільки ж, скільки і шлюбів. Багато може бути причин відсутності цнотливості у молоді, але жодна з них не виправдовує гріха.
Ми не повинні посилатися на те, що нас оточує гріховний і розбещений світ. Світ, у якому ми живемо, складаємо ми, християни, ті, що у Таїнстві Хрещення померли для гріха і встали для життя праведного.
Наша природа затьмарена гріховністю, і тому, будучи немічною, схильна до всіляких гріхів. Наша біда полягає не в тім, що ми носимо немічну плоть, а в тому, що ми не боремося з гріхом. Треба боротися зі своїми недоліками і пороками. Бог дав нам можливість очищатися від гріхів через таїнство покаяння. Не виправдовуйте своїх гріхів, а осуджуйте їх у самих собі, і Господь допоможе вам очищатися від них.
Дорогі браття і сестри! Будемо завжди мати перед собою образ Пресвятої Діви Марії як взірець святості. Хай Господь Милосердний за молитвами Своєї Пренепорочної Матері Своєю Божественною благодаттю допомагає всім нам у боротьбі з нашими гріхами і немочами, щоб ніхто із нас не загинув, а мав життя вічне.
Амінь!
