14 січня 2019 року в день свята обрізання Господнього, свт Василія Великого, архієп. Кесарії Каппадокійської, свт. Петра Могили, митр. Київського і Галицького та всієї Руси, мч. Василія Анкірського, св. Емілії, матері свт. Василія Великого,  в храмі св.ап.Іоана Богослова  було відслужено: 3-й та 6-й часи і Божественну літургію.

Свята Церква, дорогі браття і сестри, святкує сьогодні радісне свято Обрізання Господнього – день, коли Спасителя світу назвали Ісусом. Ім’я це було дане Йому не з волі Пречистої Діви Марії чи Праведного Йосифа. Його назвали з волі Отця Небесного, Який об’явив це ім’я через Ангела.

З того часу й по сьогоднішній день величаємо це Ім’я, і кожний вірний християнин із любов’ю та благоговінням вимовляє його, як мала дитина, так і дорослий і навіть сивочолий старець цим іменем дорожить, бо з нього починається життя і ним воно закінчується.

Слово Ісус означає Спаситель. Він істинно Спаситель, бо своїм життям відкупив весь рід людський від вічних мук. Отже, воно є носієм могутньої сили, знаряддям проти ворогів і захистом дітей Божих. За свідченням святих угодників Божих, хто визнавав це ім’я побожно із глибокою вірою, одержував силу і перемогу у боротьбі.

Також і ми, коли знаходимося в сильній боротьбі зі спокусами, прикликаймо це святе слово Ісус, бо воно означає Спаситель. Воно не просте, воно таємниче та повне перемоги. Тисячоліттями наші предки очікували, щоб промовити це слово й від нього духовно зарядити своє життя та багато поколінь не мали змоги жити в такий щасливий період.

Ми щасливі й дякуємо Богу, що знаємо та маємо можливість відчути, як після Обрізання нашого Спасителя, наче блискавка просіяла на весь світ Божа благодать – всеосвячуююча сила, яка укріплює, втішає та ощасливлює кожного, хто в потребі з вірою промовляє Спасителеве ім’я.

Прикладом того, як закликали це Ім’я, як вшановували та як величали, є один із святителів, день вшанування пам’яті, якого сьогодні відзначаємо – Святителя Василія Великого, Архієпископа Кесарії Кападдокійської. Його Христова Церква називає всесвітнім світилом.

Великий угодник Божий і Богомудрий учитель народився близько 330 року, за царювання імператора Константина Великого. Батько його також звався Василієм, а мати Емілією.Перше зерно благочестя посіяла в його душу його благочестива бабка Мокрина. Дитячі роки майбутнього Святителя проходили в хворобах, і тільки гаряча молитва рідних спасла його від смерті.

Найбільше опікувалася Святим його бабуся. Саме коли йому було виповнилось 14 років, батько раптово помер і осиротілий юнак жив у заміському будинку неподалік від Неокесарії, біля ріки Ірису, в будинку своєї бабусі, який згодом перетворився на монастир.

Святий Василій часто відвідував матір, яка жила в Кесарії з іншими своїми дітьми. Коли юнаку було вже 17 років бабця помирає і він повертається в Кесарію, щоб навчатися в тамтешніх школах різних наук, де й знаходить друга й подвижника Григорія, згодом єпископа м. Назіанзі. Вони обидва почали своє побожне життя, подаючи приклад ішним.

В школі Святий Василій досягнув великої мудрості, так, що по цілій Греції лунала слава про молодого вченого. Та найбільше грамоти набрався Святитель Василій із книг Святого Письма, над котрими протягом життя просиджував основну частину часу.

Після закінчення школи Святий Василій посвячує себе чернечому життю і вирушає в подорож до Сирії, Месопотамії, Єгипту,Палестини, щоб придивитися на життя великих подвижників. Побачивши їхнє життя, він віддає себе пустинному і подвижницькому життю. Скоро приєднався до нього і його друг Григорій де вони разом наслідували рівноангельське життя.

Слава про їхні подвиги швидко рознеслася по цілій околиці і багато людей приєднювалися до них, щоб спасти свої душі. Василій навчав їх чеснот, але прийшов час, коли Господь покликав Святого Василія боронити Церкву Христову від лютих єресей, які тоді поширювалися. Коли помер Єпископ Євсевій, тоді Святого Василія обирають Єпископом Кєсарії. Але й тоді, коли Святий очолив кафедру, його пустинне життя не змінилося, а тільки голос його науки залунав ширше: став він єретиків навертати до істинної віри.

Будучи вже присмерті, він чудом навернув до Христа лікаря-єврея Йосипа. Коли лікар відвідав Святого Василія та бачачи його стан, сказав, що смерть близько, але Святитель відповів: »Ні, я ще завтра відслужу Божественну Літургію і тоді помру». Єврей сказав: »Якщо ти доживеш до завтра і відслужиш службу,то я охрещуся із усім моїм домом». Так сталося: Святий Василій відправив службу і охрестив лікаря та його сім’ю та помер зі словами на устах : »Господи, в руки твої віддаю дух мій». Сталось це 379 року. Тяжка скорбота і втрата огорнула всіх, хто знав Святого Василія. Як пише Святий Григорій, плач заглушував спів псалмів.

Під час життя Василій Великий, по надхненню Святого Духа, упорядкував Божественну Літургію. За його великі подвиги та Богоугодне життя Церква назвала його Великим.

Нехай святе його життя стане нам взірцем і наукою для побожного нашого життя. Амінь.