Преславні світильники землі Української

Щороку, починаючи від найдревніших часів Свята Православна Церква 15 вересня звершує пам’ять преподобних отців наших Антонія і Феодосія Києво-Печерських засновників чернечого життя на Русі.

Кожна земля де засяяло світло Христової істини має своїх небесних покровителів, Єрусалимська Церква – Апостола Якова, брата Господнього, сонм святителів патріархів Єрусалимських; Грузинська Церква рівноапостольну Ніну та царицю Тамару, болгари святого царя Бориса, серби святителя Саву, росіяни преподобних Сергія Радонезького і Серафима Саровського та багатьох інших угодників. Свята Українська земля славиться великою кількістю молитовників і заступників, незчисленний сонм подвижників благочестя засяяв на її духовному небі. Чільне місце серед безлічі святих землі нашої займають преподобні Антоній і Феодосій Печерські чудотворці.

Засновник Києво-Печерської лаври святий Антоній народився на початку XI століття в місті Любечі (поблизу Чернігова ) і в хрещенні був названий Антипою. З юних літ він відчув потяг до вищого духовного життя і по навіюванню з вище зважився піти до святої гори Афон.

В одній з Афонських обителей він прийняв постриг і почав усамітнене життя в печері біля цього монастиря, яку досі показують. Коли він придбав у своїх подвигах духовну досвідченість, ігумен дав йому послух, щоб він йшов на Русь і насадив чернецтво в цій новопросвіченій християнській країні. Антоній послухався.

Коли преподобний Антоній прийшов до Києва, тут було вже декілька монастирів, заснованих за бажанням князів греками. Але Святий Антоній не обрав жодного з них, оселився в двухсаженній печері, яка була викопана пресвітером Іларіоном ( майбутнім митрополитом Київським). Це було у 1051 р. Тут святий Антоній продовжував подвиги суворого чернечого життя, якими славився на Афоні: його їжею були чорний хліб через день і вода у вкрай помірній кількості. Незабаром слава про нього рознеслася не тільки по Києву, але і по інших руських містах. Багато хто приходив до нього за духовною порадою і благословенням. Деякі стали проситися до нього на проживання. Першим був прийнятий Никон, що мав сан ієрея, другим преподобний Феодосій.

Преподобний Феодосій провів свою молодість в Курську, де жили його батьки. З ранніх років він виявив благочестивий настрій духу: щодня він бував у храмі, старанно читав слово Боже, вирізнявся скромністю, смиренням та іншими добрими якостями. Дізнавшись, що в храмі іноді не служать літургію через нестачу просфор, він вирішив сам зайнятися цією справою: купував пшеницю, своїми руками молов і випечені просфори приносив до церкви. За ці подвиги він терпів багато неприємностей від матері, яка гаряче його любила, але не розуміла його прагнень. Почувши одного разу в церкві слова Господні: «Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, недостойний Мене» (Мф.10, 37), він зважився залишити і матір (батько вже помер) , і рідне місто і прийшов до Києва і прибув у печеру преподобного Антонія .«Чи бачиш чадо , – запитав його Антоній , – що печера моя скромна і тісна ? » – «Сам Бог привів мене до тебе , – відповів Феодосій , – виконуватиму те, що ти мені накажеш ».

Коли число сподвижників преподобного Антонія зросло до 12, він віддалився на сусідню гору, вирив собі тут печеру і став подвизатися в затворі. Преподобний Феодосій залишився на колишньому місці; скоро він був обраний братією на ігумена і почав дбати про заснування гуртожитку з особливими правилами за уставом царгородського Студійського монастиря.

Головні риси заснованого ним гуртожитку були наступні: усе майно в братії має бути спільне, час проводився в безперестанних трудах; праці розділялися по силі кожного ігуменом; кожна справа починалася молитвою і благословенням старшого; помисли відкривалися ігуменові, який був істинним керівником усіх до спасіння.

Преподобний Феодосій часто обходив келії і спостерігав, чи немає у кого чого зайвого, і чим займається братія. Часто і вночі він приходив до дверей келій і, якщо чув розмову двох або трьох ченців, що зійшлися разом, то ударяв жезлом в двері, а вранці викривав винних. Сам преподобний був у всьому прикладом для братії: носив воду , рубав дрова, працював у пекарні, носив найпростіший одяг, раніше всіх приходив до церкви, і на монастирські роботи.

Крім аскетичних подвигів, преп. Феодосій вирізнявся великим милосердям до бідних і любов’ю до духовної освіти й намагався розташувати до них і свою братію. В обителі він влаштував особливий будинок для проживання убогих, сліпих, кульгавих, розслаблених і на їхнє утримання приділяв десяту частку монастирських доходів. Окрім того, щосуботи відсилав цілий віз хліба ув’язненим у темницях.

З творів преподобного Феодосія відомі: два повчання до народу , десять повчань до насельників, два послання до великого князя Ізяслава і дві молитви.

Заснована преподобним Антонієм і влаштована преподобним Феодосієм Києво-Печерська обитель зробилася зразком для інших монастирів і мала велике значення для розвитку Української Церкви.
З її стін виходили знамениті архіпастирі, ревні проповідники віри і чудові письменники. Зі святителів, пострижеників Києво-Печерської обителі, особливо відомі святі Леонтій та Ісая ( єпископи Ростовські ), Нифонт (єпископ Новгородський ). преподобний Кукша ( просвітитель в’ятичів ), письменники преподобні Нестор Літописець і Симон.

Святі мощі преподобного Антонія спочивають під спудом у печері, де він упокоївся і похований. Незабаром преставився і святий Феодосій. Заснована ними кам’яна церква була закінчена вже в 1077 р., при ігумені Стефані.

Висока духовна культура чернечого житія в Київській Русі породила цілий сонм преподобних отців, повісті про життя і подвиги яких не втратили своє високе духовне утримання до наших днів.

У деяких з них можна почерпнути зразки духовного діяння великої сили; деякі оповіді вражають своєю правдою, своєю величчю і не відрізняються від сказань про житіє древніх святих мужів, мужів великої духовної сили і носіїв благодаті Духа Святого. Великими і преславними світильниками стали ці преподобні отці, які в мовчанні, великому смиренні та послуху зростали від сили у силу для Царства Небесного. Разом же вони сформували воїнство мужів міцних, на яких спочивала у той час велич православної Київської Русі.

Всю цю святість першого руського чернецтва, яке зростало під керівництвом преподобних Антонія і особливо Феодосія Печерських , відчуваєш, потрапляючи в печери Києво-Печерського монастиря. Під керівництвом преподобних Антонія і Феодосія Печерських сформувалась ціла школа чернечого життя і всі інші монастирі що засновувались в різних куточках Русі жили за зразком і подобою Києво-Печерської обителі.

Шанування преподобних Антонія і Феодосія в нас на Україні розпочалося дуже рано, тому що ще при земному житті преподобних вважали за святих Божих і до Києва з різних куточків Русі приходили до Печерської обителі люди, щоб отримати благословення цих угодників Божих.

Щоб підкреслити рівність цих святих перед Богом Церквою була встановлена спільна пам’ять преподобних Антонія і Феодосія Києво-Печерських чудотворців. За їхніми молитвами нехай Всещедрий Господь збереже землю нашу від міжусобиць і утвердить в Православ’ї.