Преподобний Іов, ігумен і чудотворець Почаївський

Преподобний Іов, ігумен і чудотворець Почаївський (в миру Іван Залізо), народився в середині XVI ст. на Покутті в Галичині. У віці 10 років він прийшов до Преображенського Угорницького монастиря і на 12-у році життя прийняв чернецтво. З юності преподобний Іов був відомий великим благочестям, суворим подвижницьким житієм і рано був удостоєний священичого сану. Приблизно в 1580 році, на прохання відомого захисника Православ’я благовірного князя Констянтина Острозького, він став ігуменом Хрестовоздвиженської обителі поблизу міста Дубно і керував монастирем більше двадцяти років. Це був страшний час гонінь з боку католиків та уніатів на Православну Церкву. Та преподобний Іов мужньо вистояв у цій нелегкій боротьбі боронячи істину і своїм праведним житієм показуючи приклад для монастирської братії і згуртовуючи її. Преподобний Іов в Дубенському монастирі також розпочав друкарську справу. За підтримки благовірного князя Констянтина Острозького друкувались книги на захист Святого Православ’я. Преподобний ревно виконував обов’язки настоятеля монастиря. Він був лагідний, ласкавий до братії, сам багато працював, сажав дерева в саду, укріплював греблі біля монастиря. Як відомий захисник Православ’я преподобний Іов брав участь в Київському Соборі 1628 року, що був скликаний проти унії. Після 1642 року преподобний Іов прийняв велику схиму з іменем Іоанн.

Інколи він повністю зачинявся в печері на три дні або на цілий тиждень. Святий постійно звершував Ісусову молитву в лагідному серці своїм. За свідченням Досифея, ученика і укладача житія преподобного Іова, одного разу печеру преподобного осяяло небесне світло. Упокоївся преподобний Іов у 1651 році маючи більше 100 років. Він керував Почаївським монастирем п’ятдесят років. 8 серпня 1659 р. відбулось прославлення преподобного Іова, ігумена і чудотворця Почаївського.

Світло радіє Українська Православна Церква прославляючи вірного сина свого промовляючи: « Радуйся Іове, Преславний угодниче Божий, і обителі Почаївської окрасо землі ж Волинської предивний чудотворче».

Святитель Димитрій, митрополит Ростовський

Святитель Димитрій, митрополит Ростовський походив із славного козацького роду. Народився він в грудні 1651 року в містечку Макарові, що на Київщині. Батьками його були – сотник Сава Туптало – «честь і слава війська Запорізького» і його дружина Марія. Вони були дуже благочестивими християнами, тому Данило, так звали святителя Димитрія в миру, виріс глибоко віруючим християнином. У 1662 році, незабаром після переїзду батьків до Києва, отрок був відданий в Києво-Могилянську колегію, де вперше розкрились дарування і особливі здібності талановитого юнака. Він успішно вивчив грецьку та латинську мови і ряд класичних наук. 9 липня 1668 року Данило прийняв чернечий постриг з іменем Димитрій, на честь великомученика Димитрія Солунського.

До весни 1675 р. він проходив чернечий послух в Київському Кирилівському монастирі, де почалась його літературна і проповідницька діяльність. Чернігівський архієпископ Лазар (Баранович). Руко положив Димитрія 23 травня 1675 р. на ієромонаха. Протягом декількох років ієромонах Димитрій подвизався проповідуючи Слово Боже в різноманітних храмах України, Литви та Білорусі. Деякий час він був ігуменом Максимівської обителі, а потім Батуринського Никольського монастиря, звідки в 1684 р. був викликаний до Києво-Печерської Лаври. Настоятель Лаври архімандрит Варлаам (Ясинський), знаючи про високе духовне налаштування свого ученика, його освіченість, схильність до наукової праці, а також безсумнівне літературне обдарування, доручив ієромонаху Димитрію упорядкування Житій святих на весь рік.

З того часу все подальше життя святителя Димитрія було присвячене виконанню цієї подвижницької, грандіозної за своїми масштабами праці. Ця праця потребувала великого напруження сил, потрібно було зібрати і проаналізувати багато розрізнених джерел і викласти їх мовою, достойною високого предмету викладення і одночасно доступним для всіх віруючих. Тому Четьї-Мінеї стали одним з найбільш улюблених творів для читання серед побожного українського народу. Божественна поміч не полишала святителя протягом дванадцятилітньої його праці. Святитель Димитрій також як творець особливих пісенних творів – кантів, виконуючи які благочестиві православні християни відчували себе ближчими до Бога.

Труди подвижника звернули на себе увагу патріарха Адріана. В 1701 році указом Петра І архімандрит Димитрій був викликаний до Москви, де 23 березня в Успенському соборі Кремля був висвячений на Сибірську митрополичу кафедру в місто Тобольськ. Але через деякий час через важливість праці і слабке здоров’я святитель отримав нове призначення в Ростов-Ярославський, куди прибув 1 березня 1702 року в якості митрополита Ростовського. Святитель Димитрій був відомий як ревний захисник православ’я і борець з старообрядницьким розколом. У його натхненних трудах і проповідях багато поколінь богословів знаходять для себе утіху і черпають духовні сили для творчості та молитви. Він для всіх православних християн залишається прикладом святого, аскетичного і побожного життя.

Упокоївся великий святитель 28 жовтня 1709 року, а причислений до лику святих 22 квітня 1757 року. Радіє і втішається Церква Українська, бо має такого вірного сина невтомного заступника і молитвеника за душі наші.

Свята мучениця Параскева-П’ятниця

Свята мучениця Параскева, названа П’ятницею, жила в ІІІ ст. в Іконії у багатій і благочестивій сім’ї. Батьки святої особливо шанували день страждань Господніх – п’ятницю, тому й назвали дочку народжену в цей день, Параскевою, що в перекладі з грецької і означає – П’ятниця.

Всім серцем возлюбила юна Параскева чистоту і високу моральність дівственного життя і дала обітницю безшлюбності. Вона забажала присвятити все своє життя Богові і просвітленню язичників світлом віри Христової. На цьому праведному шляху судилося Параскеві, що носила в імені своєму пам’ять про дні великих Страстей Христових, приєднатися і в житті Страстям Ісусовим через тілесні муки. За сповідання віри в христа озлоблені язичники схопили її і привели до міського володаря. Тут їй запропонували принести мерзенну жертву язичницькому ідолу. З твердим серцем, уповаючи на Бога, відкинула преподобна цю пропозицію. За це вона перетерпіла великі муки: прив’язавши її до дерева, терзали її чисте тіло залізними цвяхами, а потім втомившись від мук, всю понівечену до кісток, кинули в темницю. Але Бог не залишив святу страдницю і дивно зцілив її понівечене тіло. Не врозумившись цим Божественним знаменням, кати продовжували мучити Параскеву і потім відрубали їй голову.

Православні християни завжди шанували святу мученицю Параскеву-П’ятницю. Ще з прийняття християнства на землях Київської Русі ця славна мучениця зайняла особливе місце серед незчисленного собору всіх святих які від віку Богу догодили. Доказом цього є безліч храмів освячених на честь святої мучениці Параскеви.

Святі мученики Терентій та Неоніла і чада їхні

Святі мученики Терентій та Неоніла і чада їхні: Сарвил, Фот, Феодул, Ієракс, Ніт, Віл і Євникія перетерпіли страшні муки від гонителів християн під час царювання Декія (249-250 рр.). Ревно сповідували вони Христа і зневажали ідолопоклонство. За це язичники піддали всю християнську сім’ю великим мукам і катуванням, але не переконали святих відректись від Христа. Святим відрубали голови.

Священномученик Киріак, Патріарх Єрусалимський

Святий Киріак був тим іудеєм, який показав святій цариці Єлені місце захоронення Животворчого Хреста Господнього. Будучи присутнім при знайденні Хреста, Киріак (до Хрещення він носив ім’я Іуда) щиро увірував у Христа – Істинного Бога, і став християнином. За чисте і благочестиве життя Киріак був обраний і возведений на Єрусалимський патріарший престол.

У 363 році під час правління гонителя християн Юліана Відступника Киріак прийняв страждання за віру. Після довгих катувань мучителі умертвили святого.