9 лютого 2020 року, у неділю про митаря і фарисея, в храмі св.ап.Іоана Богослова  було відслужено уставні богослужіння.

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Знову Свята Матір Церква відкриває для нас Свої обійми закликаючи до спасительного покаяння. Саме з цієї неділі ми розпочинаємо спів Богослужбових текстів Тріоді Постової готуючись до духовного відродження та очищення в дні Святої Чотиридесятниці та Страсної седмиці, щоб достойно вшанувати Світле Христове Воскресіння – Пасху Господню.

В церковному календарі сьогоднішня неділя називається неділею про митаря і фарисея, тому що під час Божественної літургії для духовного повчання пропонується уривок з Євангелії від Луки, що розповідає нам про двох чоловіків – митаря і фарисея, які прийшли помолитися до храму.

Молитва цих двох чоловіків кардинально відрізнялася. Фарисей лише вихвалявся і зневажав інших, в тому числі і цього митаря, а митар смиренно взивав до Господа: «Боже, будь милостивий до мене грішного!» (Лк. 18: 13).

Як бачимо, зі Святого Євангелія, що першого засудив Господь, а останнього виправдав, кажучи: «Всякий, хто підноситься, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться» (Лк. 18: 14).

Чому Святі отці, творці Церковного Уставу влаштували так, що кожен рік Постова Тріодь починається саме з цієї притчі? Від чого застерігає нас Господь і про що не втомлюється повторювати Свята Церква готуючи нас до Великого посту?

Відповідь на це влучно дають нам слова які ми чуємо під час Всенічної відправи напередодні неділі про митаря і фарисея: «Втечімо від найзлішого фарисеєвого самохвальства і навчімося митаревого надзвичайного смирення…» (світильний). Як бачимо смирення Самим Господом ставиться в центрі благочестивого християнського життя. Бо той, хто смиряє себе, безперечно виявляє свою любов до Бога, свого Творця і до ближніх своїх, а це і є основою всього вчення Христового, бо Ісус Христос навчає нас, що: «на цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки» (Мф. 22: 40). Смиренна людина обов’язково буде люблячою людиною. Вона смиряє себе, свої пристрасті, корінь яких міститься в самолюбстві та гордині.

Молитва яка виголошується митарем схвалюється Євангелієм, ставиться для нас, як зразок молитви. Святі отці, зокрема святитель Ігнатій (Брянчанінов) навчають, що коли зароджується в душі справжнє покаяння, коли з’являється в ній смирення й сокрушення духу через відкриття для духовних очей її гріховності, тоді багатослівність робиться для неї невластивою, неможливою. Зосередившись в собі, спрямувавши всю увагу на тяжке становище своє, вона починає взивати до Бога певною найкоротшою молитвою. А сила угодної для Бога молитви полягає в смиренні і сокрушенні через гріхи.

Ми з вами улюблені повинні усвідомити, що фарисей і митар – є уособленням двох молитовних станів людини. Ось, ми бачимо, що фарисей почав з хвали Богу, а, насправді, хвалив себе і осуджував інших.

Нажаль, часто так буває у нашому житті, коли ми себе хвалимо, власних гріхів не помічаємо, тими чеснотами, якими обдаровує нас Господь вихваляємось, забуваючи щиро дякувати Богові за Його благодіяння до нас грішних. А митар краще від фарисея зумів зрозуміти таємниці милосердя Божого, вгадав, що Господь чекає від нас щирого покаяння, не такої праведності, яка постійно виправдовує саму себе перед Богом, а праведності духовної, праведності святих. Все наше старання і весь подвиг християн мають бути звернені, за словами преподобного Симеона Нового Богослова, на те щоб стяжати дух Христів і таким чином приносити плоди Духа Святого.

Тому навчаймося від євангельського митаря смирення і щирості в молитві уникаймо похвальби фарисейської завжди пам’ятаючи цю притчу Спасителя. Зрозуміймо, що найвірнішим шляхом до сердечного сокрушення в гріхах є знищення в собі фарисейської зарозумілості і вкорінення в серці митаревого покаянного крику. Разом з тим, згадавши фарисея, не думаймо, що діла благочестя нічого не варті – Господь докорив його за те, що він почав хвалитися ними, забувши про свої гріхи. А згадавши митаря, навіть не подумаймо, що Господь ніби хвалить митаря за те, що він прийшов до такого жалюгідного стану, що і на небо не міг поглянути.

Тож взиваймо до Всемогутнього Бога словами святителя сербського Миколая, щоб Господь, помилував нас грішників, і щоб зцілив від гріховних недуг всіх, хто молиться до Нього зі страхом і трепетом, славлячи Його як Милостивого Отця, Єдинородного Сина і Пресвятого Духа – Тройцю Єдиносущну і Нероздільну, нині, і повсякчас, в усі часи і на віки віків. Амінь.