«Не даремно робимо ми поминання про тих, хто відійшов перед Божественими Тайнами і, приступаючи, молимо за них Бога, який взяв гріхи світу, щоб від цього їм було радісно» – святитель Іоан Золотоустий.

Великий піст – це час посиленої молитви за наших ближніх, а особливо за тих, хто перейшов у життя вічне. Згадуючи дорогих нам людей, ми власним прикладом засвідчуємо Божественну Істину, яку чуємо з вуст апостола Павла: “Любов нiколи не минає, хоч i пророцтва скiнчаться, i мови замовкнуть, i знання зникне” (1 Кор. 13: 8). Молитва за померлих – красномовний вияв християнської любові до ближніх, перебувають вони тут з нами чи у світі по той бік гробу.

Під час Святої Чотиридесятниці в другу, третю та четверту суботи Великого посту ми звершуємо Панахиди, єднаючись у спільній молитві з усією спільнотою Православної Церкви, частиною якої є й наші спочилі близькі та рідні. Це молитва, що перемагає темряву страху перед невідомим, стверджує торжество безсмертної Господньої любові і життя вічного.