28 червня 2020 року, в неділю 3-тю після П’ятидесятниці,  в храмі святого апостола і євангелиста було відслужено уставні богослужіння.

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

Слава Ісусу Христи дорогі браття та сестри!

Сьогодні, у третю неділю після святої П’ятидесятниці, Церква продовжує нас навчати словами Святого Євангелія християнських істин, які необхідні як для суспільного буття людини, так і для нашого спілкування з Творцем.

Власне, уривок, що в цей воскресний день читається у храмах, – це частина Нагірної проповіді Спасителя, яку ми знаємо завдяки Заповідям Блаженств.

Багато висловів з прочитаного  сьогодні Євангелія увійшли у звичайний побут життя людини і використовуються як прислів’я і приказки.  Чому? Тому що Святе Письмо не потребує доведення, Біблія – це завжди аксіома, яка вимагає від людини сприйняття і виконання.

«Світильником тіла є око» – саме такими слова розпочинається прочитаний уривок. Цей вислів, промовлений Спасителем, вказує на наше сприйняття світу і всього, що в світі.  Ми бачимо і добро, і зло, а що закарбується у нашому серці – залежить від нашого розуму. Бо ми багато чого бачимо через очі, але не зауважуємо. Христос хоче, щоб ми були пильні і наші очі були дзеркалом нашої душі.

Разом з тим Христос закликає, щоб ми пам’ятали, що людина є вінець творіння Божого, і так, як Бог турбується про людину, не піклується про жодне творіння. Христос звертає наш «погляд» на птахів, польові лілії, траву, яких Господь Своєю силою утримує у цьому світі.  То чому ж ми забуваємо про Промисел Божий щодо нас? Саме через нього Господь посилає для нас свої благодіяння і спрямовує до благої мети – нашого спасіння. Тому не будьмо байдужими, відкиньмо скорботу, подолаймо гнів і не журімося, пам’ятаючи слова Спасителя: «не залишу вас сиротами» (Ін. 14.18).

Словами, що людина «не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні», Спаситель нагадує нам про наше ставлення до земних благ. Щоб самоціллю нашого буття не було стяжання матеріального, а  прагнення до духовного вдосконалення. Задаймо собі запитання: ми живемо, щоб їсти, чи їмо, щоб жити? Одягаємось, щоб жити, чи живемо, щоб одягатися? Заробляємо гроші, щоб жити, чи живемо, щоб заробляти гроші? Ми не можемо обирати у нашому житті відразу два варіанти, вони протилежні один одному. Адже від того, що ми оберемо, зміниться і напрямок нашого життя. Погляньмо на теперішній світ. Він змінився. У світі всього достатньо, однак є нестача нашого внутрішнього миру і душевного спокою, який ми можемо знайти лише у Богові.

Христос у Євангелії ставить нам прості запитання із, здавалося б, простими відповідями: хіба життя не більше від їжі? Тіло не більше від одежі? Кожен з нас легко дасть відповідь на ці запитання. Але чому ж ми починаємо пам’ятати про це тоді, коли з цим зіштовхуємось? Починаємо цінувати здоров’я тоді, коли нас спіткає хвороба, бажаємо миру  тоді, коли нас спіткала війна. Ми самі собі ускладнюємо життя, вводячи додаткові обмеження і перепони. Христос хоче, щоб ми були люблячими і вдячними за все – Йому і одне одному.

Завершується ж сьогоднішнє Євангеліє закликом: «Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам». Господь не відмежовує нас від землі й від земного. Ні, Він хоче, щоб ми пам’ятали про небесне, про Царство Боже, до якого покликані прийти. Святий апостол Павло, даючи відповідь на запитання, що таке Царство Боже, у Посланні до Римлян говорить: «Царство Боже — не їжа i питво, але праведнiсть, i мир, i радiсть у Святому Духовi» (Рим. 14.17). Ось що є Царство Боже, і воно по правді може бути у нас вже тут, на землі, у нашій душі тоді, коли ми «надіємося не на себе самих, а на Бога» (2 Кор.1.9).

Бо наше життя – це наше особисте співпереживання, наш особистий досвід Богоспілкування,  сповнений як духовних злетів, так і прикрих падінь, але мають бути і вони (падіння), бо як сьогодні читалось в апостольському читанні, – «хвалимось i скорботами, знаючи, що вiд скорботи походить терпiння, вiд терпiння — досвiдченiсть, вiд досвiдченості — надiя,  а надiя не посоромить, тому що любов Божа влилась у серця нашi Духом Святим» (Рим 5. 3-5). Амінь.

Амінь

архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон